| | Поддержи UAjazz.Com! |  |
|
|
Понедельник, 25 Август 2008 14:58 |
 В.І. Пашинський.
Диксиленд. Дещо з історії джазу.
- Від автора
- Як усе починалось
- Диксиленд в Європі
- Диксиленд в Україні
- Післямова
- Дискографія
- Література
- Фото
- Ноти ( 7 партитур для диксиленду )
Фрагмент з розділу «Диксиленд в Україні»:
Диксиленд – це радість, легкий сум, іронія, усмішка джазу. А джаз, у постійних пошуках себе, перевтілюється, вступає в синтез з іншими видами мистецтва і в той же час лишається самим собою.
Актуальне питання: «Де можна послухати виступи диксиленду?» Здебільшого, в розвинутих європейських та Америці, де проходять численні свята, карнавали, фестивалі, шоу-програми та ін. На жаль, у нас в країні це дуже рідкісне явище, особливо, останні 50 років ХХ століття. І це не випадково, адже ми пожинаємо наслідки горезвісних ідеологічних постанов та державної політики взагалі. Тому не могло бути й мови про слухання «музики ідеологічної диверсії», а тим більше вивчення джерел розвитку, формування стилів та творчого шляху її провідних виконавців. Звідси і майже повна відсутність вітчизняної дослідницької літератури, методичних розробок, навчальних програм та планів з підготовки фахівців. Відсутність нотної літератури джазових авторів. Відсутність джазових колективів у державних концертних програмах. Слухачі приречені не бачити, не чути і не знати джазову музику, її творців, стилі та напрямки. Лише з 60-х років, завдяки численним ентузіастам, починається поступове відродження джазового виконавства. І на початок ХХІ століття маємо певні досягнення…
Ми розглянули одну із багатьох сторінок джазового життя в Європі, що, сприйнявши джаз, доповнила свій музичний арсенал елементами ритміки, мелодики, з'єднанням несхожих тембрів… Час засвідчує, що європейський інтелект зрозумів: джаз – всеохоплююча музична мова, соціальне явище. Це – музика самовираження через імпровізацію, яка невід'ємна від виконавця, від його індивідуальності. Європа, наче по колу, повернулася на тисячоліття назад і знову прийшла до музики, що виконувалась без нот. Україна, як і будь яка європейська держава, має свої музичні традиції, збагачені національними культурами народів, що її населяють… Вітчизняний джаз відбувся, він має своїх оригінальних виконавців, слухацьку аудиторію, має свої досягнення і проблеми…
За останні десятиліття є певні зрушення в організації фестивалів тощо. Але заходи ці, хоча й з гучними назвами, здебільше «містечкового» рівня і не мають виходу на хоча б європейську спільноту…
Відкриті в деяких музичних закладах відділення естради та джазу у своїх програмах «перестрибнули» через цей (диксиленд) стиль… майже осторонь залишився традиційний для диксиленду кларнет. Все ж, будемо сподіватись, що прийде час, коли почуємо вітчизняних Бігардів, Гудменів, Досів, Білків, Краутгартнерів, Усискінів, Словачеків…
Джаз чекає нових ентузіастів та підтримки меценатів. Його життя продовжується, і ми очікуємо від нього нових цікавих художніх звершень.
|
|
|
|
|
