| | Поддержи UAjazz.Com! |  |
|
|
Yuriy Yaremchuk, Mark Tokar & Klaus Kugel – YATOKU (Not Two Records MW 782-2) |
 |
 |
 |
|
Спонтанная импровизация, авангард, фри
|
 Текст: Олександр Мартинов
Тим, хто знайомий с творчістю львівського музиканта Юрія Яремчука, не видасться дивним обраний для альбому епіграф.
"Людина відчуває себе, свої думки і почуття як щось відокремлене від усього іншого... Нашим завданням мусить бути вивільнення із цієї в’язниці шляхом розширення кругозору сприйняття, щоб охопити усе живе і усю природу у її красі" (Альберт Ейнштейн).
Музика Яремчука - дійсно пошук на межі, і на час прослуховування виникає почуття цілковитої зміни стану свідомості.
Завантажити альбом (рахунок для завантаження можна поповнити SMS в гривнях, рублях; також приймаються Yandex, Webmoney)
Альбом записаний у грудні 2006 року у Польщі, якщо точніше, в культовому краківському клубі "Alchemia". Музиканти: Юрій Яремчик – тенор та сопрано саксофон, кларнет та бас кларнет, Марк Токар – контрабас, Клаус Кугель – ударні. Назва альбому – акронім, складений із прізвищ музикантів YAremchukTOkarKUgel. Назви композицій складені таким же чином YATOKU, TOKUYA, KUYATO, YAKUTO, TOYAKU, KUTOYA.
Розпочинається альбом з атмосферної перкусії Кугеля, до якої поступово додається саксофон Яремчука і дуже тихий контрабас Токара. З часом музика стає голоснішою, швидшою, енергійнішою, і вже десь посередині титульної дванадцятихвилинної композиції відчуваєш справжню бурю. Додається надзвичайно пружний ритм контрабасу, саксофон стає ще більшим і закриває весь звуковий простір. Барабани Кугеля розганяються, щоб встигнути за Яремчуком. За цим невелике соло Токара, ще одне соло Яремчука, яке доходить до ще більших обертів, а потім неочікувано обривається і закінчується на смичку Токара.
TOKUYA починається з контрабаса Токара. Звуки виходять з паузами, що додає музиці ще більшої містичності. За декілька хвилин дуже мелодично починає грати кларнет Яремчука. Кугель грає, лише трохи підкреслюючи музику. Знову потрохи наростаючи композиція переходить з балади у щось, що більше схоже на заплутану, але чарівну мелодику фрі-джазу 60х років. Музика схожа на ядерного пізнього Колтрейна, розбавленого ліричністю Долфі. Все це так само несподівано вмить спиняється.
Початок третьої композиції KUYATO абстрактний. Тут немає ритмічних фігур, насправді, кожен грає у своєму ритмі, який лише своїми краями сходиться у загальний простір музики. Яремчук знову грає на кларнеті, і знову, починаючи з тихої легкої мелодії, він поступово вплітає в нею додаткові нашарування і емоційні пласти.
Майже двадцятихвилинна YAKUTO починається із соло саксофона. Тут можна почути технічний арсенал Яремчука: інколи вібрато стає ледь чутним, інколи до нього мультифонією додається другий шар і створює дивні вібрації. На повторюваному рифі до Яремчука приєднується ритм-секція. Всі разом утрьох дуже цікаво грають з ритмом, саксофон починає екстатично звивати, різкий акорд контрабаса, маленька, ледь помітна пауза, напруга трохи знижена. Але за хвилину музика стає ще активнішою, Яремчук видає надзвичайне соло. Після нього соло Токара. Надзвичайно грувовий контрабас, але при цьому Токар грає з акцентами і ритмом. Його ходяча басова лінія не ходить одним й тими самим кругами, радше заплутаними і незрозумілими формами. До цієї лінії додається саксофон Яремчука, на цей раз тенор. Помітно цікаво грає Кугель, дуже влучно підмічає гру саксофона і обігрує її. Далі йде соло Кугеля, тут він дає повну волю своїм і рукам, і всій гучності, з якою він може грати. А закінчують знову всі втрьох, Яремчук на кларнеті.
Передостання TOYAKU теж доволі абстрактна. Тут важко почути ритм або мелодію. Кугель майже не використовує барабани, і грає в основному на тарілках. Токар грає смичком. Яремчук грає скоріше не мелодії, а звуки, інколи використовуючи кларнет як перкусійний інструмент.
Приблизно в такому ж ключі зіграна остання KUTOYA. Ударні надзвичайно розріджені, той самий смичок з контрабасом. Але поступово окремі шматочки цього заплутаного пазла складаються в більш менш зрозумілу мелодично-ритмічну картину. Заключне соло Яремчука з двома саксофонами. При всій акробатичності цього прийому, він виконаний надзвичайно вдало. Створюється враження, що Яремчук грає дуетом сам з собою, граючи і одразу ж відповідаючи на попередню фразу.
При всій нелегкості музичного матеріалу альбом не впадає в крайнощі дисонансу і нойзу. Послідовність композицій вилаштувана доволі логічно, яскраві напружені технічні імпровізації вдало розбавлені легкою ледь відчутною музикою. Загалом альбом демонструє різні техніки і стилі, тут можна почути і справжній канонічний фрі-джаз, і більш сучасні імпровізаційні моменти. Одним словом, ця робота жодним чином не поступається найкращим зразкам європейського і американського нового джазу.
|
|
Последний обновленный ( Четверг, 01 Январь 2009 13:58 )
|
|
|
|
|
